Для встановлення імпланта важлива не лише наявність кістки, а й можливість розташувати імплант у правильному положенні відносно майбутньої коронки та анатомії щелепи. Після втрати зуба альвеолярний гребінь може ставати вужчим або нижчим.
Кісткова пластика — це група методів збільшення або відновлення кісткового об’єму. Вона потрібна не кожному пацієнту, а синус-ліфтинг є лише одним із її спеціальних варіантів для бокового відділу верхньої щелепи.
Що таке кісткова пластика в імплантології
Кісткова пластика, або аугментація, — хірургічні методи, спрямовані на створення достатнього об’єму альвеолярної кістки. Мета — не просто «знайти місце для імпланта», а забезпечити його правильне тривимірне положення відповідно до майбутньої коронки, прикусу, сусідніх зубів та анатомічних структур.
Чому після втрати зуба може не вистачати кістки
Після видалення зуба альвеолярний відросток природно перебудовується і може втрачати ширину та висоту. Дефіцит також може бути пов’язаний із пародонтитом, хронічним запаленням, травмою, кістами, попередніми операціями або індивідуальною анатомією. Обсяг змін індивідуальний, тому не існує правила «через X місяців пластика обов’язкова».
Яким буває дефіцит кістки
Горизонтальний
Гребінь занадто вузький для запланованого положення імпланта.
Вертикальний
Недостатньо висоти кістки.
Комбінований
Не вистачає і ширини, і висоти. Такі дефекти зазвичай потребують складнішого планування.
Як визначають, чи потрібна аугментація
Імплантолог оцінює ширину і висоту гребеня, форму дефекту, майбутнє положення коронки, сусідні зуби й анатомічні структури, стан м’яких тканин та можливість отримати первинну стабільність імпланта. Для тривимірного планування часто використовують КТ / КЛКТ.
Чи всім перед імплантацією потрібна кісткова пластика
Ні. Якщо кістки достатньо для правильного положення й стабільності імпланта, додаткова операція не потрібна. При невеликому дефекті аугментацію іноді поєднують з імплантацією. При значному дефекті може бути доцільний поетапний підхід: пластика → загоєння → імплантація.
Кісткова пластика та синус-ліфтинг: у чому різниця
| Кісткова пластика альвеолярного гребеня | Синус-ліфтинг | |
|---|---|---|
| Де проводять | У різних ділянках верхньої/нижньої щелепи | Боковий відділ верхньої щелепи |
| Основна проблема | Недостатня ширина, висота або комбінований дефект | Недостатня висота кістки під верхньощелепною пазухою |
| Методи | GBR, блокові та інші дефект-орієнтовані підходи | Відкритий/закритий доступ за показаннями |
| Одночасна імплантація | Іноді можлива | Іноді можлива |
Синус-ліфтинг — частковий випадок аугментації, а не синонім усієї кісткової пластики.
Які методи кісткової пластики застосовують
Направлена кісткова регенерація (GBR)
В області дефекту створюють стабільний простір за допомогою регенеративного матеріалу та мембрани.
Блокові трансплантати
Можуть застосовуватися при певних більш виражених дефектах.
Розширення гребеня
У вибраних анатомічних ситуаціях вузький гребінь можна хірургічно розширити.
Синус-ліфтинг
Це окремий метод збільшення висоти кістки в бічній ділянці верхньої щелепи під верхньощелепною пазухою. Необхідність синус-ліфтингу визначають за анатомією ділянки та планом імплантації.
Які матеріали використовують і що таке PRF
У регенеративній стоматології можуть використовувати аутогенну кістку, алогенні, ксеногенні та синтетичні матеріали, а також їх комбінації. Універсально найкращого матеріалу для всіх дефектів немає.
PRF — фібринова матриця з власної крові пацієнта. Вона може бути мембраноподібним або додатковим біологічним компонентом, але її некоректно називати «кістковою тканиною з крові» чи універсальною заміною кісткового матеріалу.
Як проходить кісткова пластика
Типова логіка: КТ і планування → підготовка порожнини рота → анестезія/за потреби седація → хірургічний доступ → формування регенеративної зони матеріалом і мембраною/іншою конструкцією → одночасна імплантація, якщо це заплановано й можлива первинна стабільність → закриття м’якими тканинами та шви.
Відновлення, ризики та строки
Після операції можливі біль, набряк, синець і дискомфорт. Ризики включають інфекцію, кровотечу, розходження рани, експозицію мембрани, часткову втрату аугментованого об’єму та потребу в додатковому втручанні. Універсального строку загоєння немає: він залежить від типу дефекту, обсягу, матеріалу та протоколу. Наступний етап визначають за клінічним станом, а не лише календарем.
У Epion Dental Center кісткову пластику планують у межах хірургічної підготовки до імплантації зубів. Якщо дефіцит кістки розташований у боковому відділі верхньої щелепи біля гайморової пазухи, окремо може розглядатися синус-ліфтинг. Метод і матеріали залежать від типу дефекту та клінічного плану.
Кісткова пластика
Кісткова пластика — хірургічне відновлення об’єму кісткової тканини в ділянці, де її недостатньо для запланованої імплантації. Необхідність процедури визначають після огляду та КТ: у частині випадків імплантацію можна провести без аугментації, а…
Кісткова пластика потрібна тоді, коли власного об’єму кістки недостатньо для правильного положення імпланта. При невеликому дефекті аугментацію іноді поєднують із імплантацією, при значному — лікування розділяють на етапи. Синус-ліфтинг є лише одним спеціальним видом аугментації.
